Juan

мне эта группа оч нравится! не знаю как можно сказать, что в их звучании нет ничего особенного. Наверное это можно обьяснить или малым количеством прослушиваний британской музыки такого стиля, или наоборот прослушиванием только какойто одной песни обсуждаемой группы. интересно с каким подтекстом было написано : "англичане они и в Африке англичане!=)))))))" , ведь британская музыка всегда отличалась выдающимися исполнителями, таких ,к примеру, как Beatles, Queen, Prodigy, Sting и прочие... А вот американцы, чесно говоря, редко радовали. Исключениями являются только Nirvana и Yeah yeah yeahs

2Loco не вижу ничего общего между стилями arctic monkeys и oasis:(

назови мне его

о, точно)

Маркус Миллер (англ. Marcus Miller) − джазовый музыкант, композитор и продюсер. В первую очередь известен как бас-гитарист и музыкант, работавший с Майлзом Дэвисом, Лютером Вандроссом, Дэвидом Санборном. Обладатель премии Грэмми за лучший альбом современного джаза в 2001 году (альбом М²) и как соавтор лучшей ритм-энд-блюз композиции в 1991 году (Power Of Love/Love Power). Биография Маркус Миллер родился и вырос в Нью-Йорке. Первые познания в теории музыки и практические уроки он получил у своего отца, органиста и директора церковного хора. Первым музыкальным инструментом Миллера была блок-флейта. Позже, ещё в школе, он начал осваивать Си-бемоль кларнет, играя в школьном ансамбле и в New York All-City band. После школы Маркус поступает в Высшую школу музыки и искусства (High School of Music and Art) по классу кларнета. Он хочет продолжить музыкальное образование в консерватории, но не уверен в правильности выбранного инструмента. Поэтому он поступает в колледж без музыкальной специализации - Queens College. Бас-гитару Миллер в первые взял в руки, играя в местных фанк-групах, когда ему было тринадцать лет. Он осваивал её самостоятельно, используя знания полученные при изучении игры на кларнете. Первые записи Маркуса Миллера, как бас-гитариста, состоялись во время его учёбы в колледже. Со временем, ему пришлось оставить учёбу и игру на кларнете, к которому он вернётся лишь через семь лет. Именно в годы обучения он знакомится с такими людьми, как Дэвид Санборн, Роберта Флак, Джордж Бенсон, Лютер Вандрос, Джо Семпл, Поль Симон, Билл Визерс, Майлз Дэвис. В 1981 году Миллер становится музыкантом в группе Майлза Дэвиса и два года проводит в турне. Спустя какое-то время Миллер начинает продюсировать других музыкантов. Его первым серьёзным опытом стал альбом Дэвида Санборна Voyeur, принесший ему Грэмми. Вместе они работали над другими популярными альбомами, в числе которых Close Up, Upfront и, получивший Грэмми в 2000 году, Inside. Лютер Вандрос, легенда ритм-энд-блюза, также долгие годы сотрудничал с Миллером. Многие хиты Вандроса, среди которых Till My Baby Comes Home, It's Over Now, Any Love, I m Only Human, были написаны или спродюссированы Миллером. В 1986 году Маркус Миллер продюсирует альбом Майлза Дэвиса Tutu. Всего, как продюсер, он участвует в создании ещё двух альбомов Дэвиса. Карьеру сольного исполнителя Миллер начал в 1993 году альбомом The Sun Don't Lie. В 1995 в свет вышли Tales. После двух лет гастролей, по просьбам своих фанатов, он издаёт сборник Live & More. Принесший Грэмми в 2001 году, альбом М² был назван журналом Jazziz в числе 10 лучших альбомов года. Последнее время Миллер также сочиняет музыку для фильмов. Дискография Сольные альбомы (начиная с 1982) 1983 - Suddenly 1984 - Marcus Miller 1993 - The Sun Don't Lie 1995 - Tales 1998 - Live & More 2000 - Best Of '82-'96 2001 - M² 2002 - the Ozell Tapes 2005 - Silver Rain 2007 - Free www.marcusmiller.com - офіційний сайт лайф - пісня Power http://www.youtube.com/watch?v=sIqfDHP0D5s http://marcusmiller.com/media/free.mp3 пісня Blast http://marcusmiller.com/media/what_is_hip_2.mp3 What is Hip http://marcusmiller.com/media/jp.mp3 Jean Pierre

ну я сподіваюсь, що такі люди на форумі є) принаймні мені і тобі цікава ця тема)

я 28-го на его концерте буду)

в жовтій будівлі проходив концерт отака там була апаратура Міллер на якомусь невіломому мені інструменті знову на басі

за кем за нами нах?я тут типа левый?) п.с. а че я вижу шо ты их кил и шото выложил???

хто як відноситься до НАТО, нейтрального статусу(який може надаватися лише за згодою всіх країн світу),чи інших військово-політичних блоків? цікаво дізнатись думку людей,коли в парламенті всі заслуговують на кулю!

особисто я вважаю, що нам необхідно вступати в НАТО хочаб для того, щоб зберегти територіальну цілісність. нейтрлітет нам ніхто не дасть, окрім хіба що Ватикану і Андори якихось, тому що багато хто з політиків,зокрема з нашого північного сусіда, сподіваються повернути Україну до себе, принаймні хоч деяку її частину. Якщо хтось має в цьому сумніви, пропоную знайти виступи Лужкова і йому подібних(не останніх людей в Росії) щодо України. На мою думку, зі вступом в НАТО ми ввійдемо в клуб "цивілізованих держав" і здобудемо захист від зовнішніх зазіхань. Звичайно, відразу все не зміниться, але невдовзі розподіл великих капіталів завершиться і корупція у владі стане набагато меншою, що дасть можливість вільно і без перешкод розвиватися бізнесу. На даному етапі,головне закріпити свою незалежність і цілісність,на даний момент я бачу варіант лише вступу до НАТО. А з часом, коли ми окріпнемо і станемо впливовим гравцем на міжнародній арені, можна буде думати про інші альтернативи

2 Нерд а ти, що ставиш = між НАТО і агресією??? може Литва і інші країни Балтії, Канада,Болгарія і т.п. також агресори??? В тому то й справа, що ми війн не розпочинали, ми завжди захищались, а якщо я не помиляюсь, то гуртом і батька легше бити!!!

2 Петрик так, Америкоси єбанули по Іраку, я не сперечаюсь, що вони суки. Але По країнам-членам НАТО хуй хто єбане, тільки хібащо не менш єбанутий Китай. Звичайно, якщо ти вважаєш, що Росія пуп всія Землі, то з тобою нема сенсу сперечатись. Так от щоб не захотіли навіть подумати про загарбання, треба бути в НАТО. Вони бояться, що їм не вистачить часу повернути нас до себе невійськовими методами, от і зляться. А невійськові методи- це всіляка пропаганда, російські ЗМІ, українські політики, які захищають російські інтереси, а кричать, що вони захищають меншини, всі думають за чужі народи, а за український народ і культуру ніхто не думає і не захищає. Я вчора дивився передачу по Ері, так це ппц. Регіонала запитали: Україна має право проводити військові навчання з НАТО?, а він відповідає: це рагрожує російським інтересам, їм не сподобалась легенда навчань..... А ТЕБЕ СУКА,ЩО ПОВИННІ ТУРБУВАТИ РОСІЙСЬКІ ІНТЕРЕСИ?-НІХУЯ. ЯКЩО ПОЛІТИК УКРАЇНСЬКИЙ,ВІН МАЄ ЗАХИЩАТИ УКРАЇНСЬКІ ІНТЕРЕСИ!!!

на рахунок Кучми я з тобю згоден) розумна таки людина, але мені здається,що головною його помилкою було обрання Януковича послідовником. От сказав би Кучма:голосуйте за Юща, ніяких штучних розколів не було б. А ще було б краще якби просто не вбивали Чорновола....

справа ще в тому, що при агресії з боку б-якої держави, Україна наврядчи зможе їй протистояти,дивлячись на стан ЗСУ. Зі вступом в НАТО, ми отримуємо гарантії по-перше ненападу самих країн НАТО, по-друге союзників, які повністю відіб'ють бажання нападати. ніхто вже не хоче світових воєн, тим більше маючи ядерну зброю.

ну это уж совсем другая история. времена меняются

є така теорія значить за цією теорією Україна стане найвпливовішою Європейською державою!!! Ура, товаріщщі

2Нерд мой ник читается Хуан!!! ну знаєш родственные связи не завадили в 1917-18 роках захопити Україну, і зазіхати на Тузлу також не завадили. я дуже сумніваюсь, що Росія надасть нам нейтральний статус. Тільки того що ми скажемо,що ми нейтральні не достатньо. подивись на сусідів Швейцарії- це світові демократії, Росію я б не назвав такою. За США в Ірак пішли тільки ті, хто захотів. Самостійно, без НАТО. Якщо б існували наприклад Об'єднані Збройні Сили Європи, я вступав би туди краще, ніж в НАТО. Але їх нема

2Нерд я вже пояснював свою позицію в попередніх повідомленнях

2Нерд по-перше, я тобі не "пацан", це ти своїх друзів можеш так називати, а по-друге, почитай статтю з газети День. Може щось проясниться Небезпечні ігри в нейтралітет У багатьох країнах зростає опозиція позаблоковому статусу Завершення саміту НАТО в Бухаресті противники Альянсу в Україні шумно відсвяткували, як свою перемогу. Увійшовши в раж, вони якось не помітили, що в сусідній країні, чию позицію вони так завзято відстоювали, особливої радості навіть від присутності президента Путіна в румунській столиці не відчували. Давно відомий як прокремлівський голос ведучий передачі «Постскриптум» Олексій Пушков на каналі ТВЦ із жалем констатував, що питання прийому України й Грузії до НАТО вже вирішене, а на минулій зустрічі його просто відклали. Проблема відносин України із євроатлантичними структурами обросла великою кількістю міфів і стереотипів. Одним з них, і улюбленим для деяких наших політиків відомої політичної орієнтації, є нескінченно повторюваний, як заклинання, міф про переваги нейтрального статусу для нашої країни. При цьому бездумно повторюються сентенції, підкинуті російськими політологами та парламентаріями типу Затуліна. Та й доморослі любителі поговорити на теми нейтралітету не часто заглядають у святці, й тому регулярно потрапляють у цікаве становище на телеекранах. То вони плутають членство Іспанії в НАТО та Європейському союзі, то виключають з Альянсу Францію. Свідомо замовчують той факт, що в нейтральних країнах, таких, як Фінляндія й Швеція, дедалі сильніше відчувається бажання юридично оформити свої відносини з НАТО, адже де-факто вони вже давно інтегровані й тісно працюють з військовими структурами блоку. Минулого тижня зайняв посаду новий міністр закордонних справ Фінляндії Александер Стубб. Виступаючи в ефірі «Фінської радіомовної компанії» (YLE), він заявив, що негативне ставлення Росії до розширення НАТО зашкодить можливому вступу Фінляндії до цієї організації. Ще 2002 р. представники міністерства оборони Фінляндії офіційно оголосили, що збройні сили країни цілком відповідають стандартам НАТО й готові до вступу в Альянс. Подібні настрої дедалі сильніше проявляються і в Швеції. Один із кандидатів у президенти США від Демократичної партії сенатор Барак Обама на слуханнях у сенаті в зв’язку із затвердженням кандидатури Барбари Барретт на посаду нового посла у Фінляндії заявив, що Фінляндія незабаром може зробити крок до членства в НАТО, й США повинні будуть підтримати фінський народ і уряд у досягненні цієї мети. Можна з великою часткою впевненості стверджувати, що нейтральні скандинавські країни приймуть до НАТО навіть без проходження ними процедури MAP — Membership Action Plan, відомої у нас як ПДЧ. Проте міф про можливий нейтральний статус України досі живе, і проблема потребує детального розгляду. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ Нейтралітет (нім. Neutralitet, від лат. neuter — ні один, ні другий), у міжнародному праві — політика неучасті у війні, а в мирний час — відмова від участі у воєнних блоках. Нейтральна держава має право на недоторканність її території, громадян, які не беруть участі у воєнних діях воюючих сторін, і майна, що не належить до військової контрабанди. Цікаво, що в міжнародному праві юридично зафіксовані права й обов’язки нейтральної держави під час війни. Вони регламентовані п’ятою та тринадцятою Гаагськими конвенціями 1907 р. про права й обов’язки нейтральних держав у разі сухопутної війни й у разі морської війни відповідно. Сучасне розуміння нейтрального статусу полягає в тому, що територія нейтральної країни не може бути використана як театр воєнних дій. У свою чергу, нейтральна держава зобов’язана захищати свій нейтралітет від порушень, при цьому протистояння силою подібним спробам не може розглядатися як ворожий акт стосовно будь-якої держави. За Женевськими конвенціями 1949 р., нейтральна країна може виступати в ролі покровительки, що сприяє застосуванню конвенцій, тобто, може, зі згоди воюючих сторін, посилати санітарні формування для надання допомоги особам, взятим під заступництво воюючих держав відповідно до Женевських конвенцій. Звернемо увагу, що відповідні конвенції описують права й обов’язки нейтральних держав у період воєнних дій і тільки. Способи поведінки таких держав у мирний час не кодифіковані, як і сам нейтральний статус. При цьому розуміння нейтралітету в різних країн відрізняється. Більше того, воно постійно трансформується під впливом різних чинників, які країни та їхні уряди повинні враховувати. Найчастіше країни ставали нейтральними на підставі міжнародних документів. Декларацією Віденського конгресу 1815 р. Швейцарія була оголошена «вічно нейтральною», 1955 р. було ухвалено федеральний конституційний закон про нейтралітет Австрії. При цьому австрійський нейтралітет базується на Державному договорі, укладеному чотирма державами-переможницями у Другій світовій війні 15 травня 1955 р. На міжнародній конференції в Лондоні 1867 р. між Росією, Великою Британією, Францією, Прусією й низкою інших держав було підписано договір про нейтральний статус Люксембурга. Нейтралітет Бельгії встановлювався за Лондонськими договорами 1831 й 1839 рр. Формально ніяких підтверджувальних документів для оголошення країни нейтральною не потрібно. Достатньо односторонньої декларації, та й вона необов’язкова. Відповідно, міжнародне визнання нейтрального статусу в мирний час не обумовлене, й будь-яка держава може його визнавати, чи ні. Історія знає досить багато випадків, коли нейтральні країни, статус яких було навіть закріплено в міжнародних договорах, зазнавали нападу й окупації. Так сталося з Бельгією й Люксембургом 1914 р., Норвегією, Данією, державами Балтії 1940 р., Фінляндією 1939 р. У період Другої світової війни Швеції довелося піти на істотне порушення свого нейтралітету й пропустити через свою територію війська гітлерівської Німеччини. Після 1945 р. Бельгія й Люксембург відмовилися від свого нейтрального статусу й вступили до НАТО. Таким чином, нейтралітет, навіть закріплений у міжнародних договорах, не дає імунітету від порушень суверенітету й територіальної цілісності. Виняток типу Швейцарії та Ірландії лише підтверджує цей невеселий висновок. Саме тому в нейтральних країнах зростає розуміння того, що в найближчій перспективі вони не зможуть забезпечити самостійно свій статус. А нас закликають йти за ними. Постає запитання: куди? До НАТО разом із ними? І взагалі, який нейтралітет мається на увазі: Фінляндії, Австрії чи Туркменістану. Адже між ними є істотні відмінності. Виникає підозра, що багатьох у нас влаштував би саме останній варіант, щоб надійно відгородитися від вимог демократизації країни й суспільства при вступі до НАТО. ОБОРОНА В УСІХ НАПРЯМКАХ Нейтральні країни Європи, а саме на них найчастіше вказують наші прихильники такого статусу України, межують, за винятком Фінляндії, з дружніми державами. Проте витрати на оборону в нейтралів не менші, а більші, ніж у членів НАТО, співставних з ними за територією й населенням. Чисельність армії у них, на перший погляд, невелика, але слід врахувати розгалужену й добре поставлену систему підготовки та перепідготовки в запасі. Достатньо сказати, що у Фінляндії чисельність збройних сил становить приблизно 32 тис. осіб., загальний резерв становить 485 тис. осіб. Якою є підготовка фінських резервістів, відчула на собі Червона Армія під час Зимової війни 1939—1940 рр. Варто також врахувати особливості театру воєнних дій. Австрія, Швеція, Фінляндія й Швейцарія мають зручний для оборони рельєф: лісисту й гірську місцевість, уже давно добре укріплену з інженерного погляду. У нашої країни ситуація прямо протилежна, обороняти її набагато складніше. Згадані країни витрачають на оборону від 1,5% до 3% ВВП. Україна прагне також останньої цифри. Однак їхній ВВП більший за наш мінімум на порядок, та й структура військових витрат абсолютно інша. У них кошти витрачаються на озброєння й бойову підготовку, у нас левову частку забирає грошове утримання військовослужбовців і пенсії відставників. Австрія й Швейцарія не мають морського узбережжя, для нас же його охорона й оборона набуває життєво важливого значення. Континентальний шельф Чорного та Азовського морів має великі запаси газу та нафти й також може стати об’єктом ворожих намірів. А флот — це не лише й не стільки кораблі, скільки авіація й інша важлива інфраструктура. І тут нам треба практично все починати заново. Говорити про те, що ми наразі й у найближчому майбутньому спроможні забезпечити оборону за всіма азимутами, просто неможливо. І останній довід прихильників нейтрального статусу: нам ніхто не загрожує. По-перше, за словами англійського прем’єра Генрі Пальмерстона, в Англії немає вічних друзів і заклятих ворогів. І це справедливо стосовно будь-якої країни. Ніхто не може прогнозувати, як поводитимуться наші сусіди. Останні заяви російських політиків від міністра закордонних справ до начальника Генерального штабу, а, можливо, й президента Путіна, результати слухань у Державній думі на дуже оптимістичну хвилю не налаштовують. По-друге, в світі загострюється продовольча криза, й перспектив виходу з неї не видно. Наші чорноземи вже зараз привертають до себе підвищену увагу, яка легко може трансформуватися в загрозу національній безпеці. До цього слід додати не менш гостру ситуацію з водою. За прогнозами ООН та інших авторитетних організацій, дефіцит прісної води найближчим часом може викликати набагато гостріші конфлікти, ніж проблеми з енергоресурсами. Наші ріки теж кимсь враховуються. Століттями Україна привертала жадібні погляди, й немає підстав думати, що це становище істотно змінилося. Ігри в нейтралів у такій обстановці виглядають недоречними й небезпечними. Адже не в кульки у Верховній Раді граємо.

я никогда не дерзил, просто надо иметь елементарное уважение к человеку с которым общаешся, не так ли... стаття може не подобатись, але там наведені історичні факти викладіть статтю яка вам подобається

знаєте, я б дуже радів ,якщо Україна мала нейтральний статус і на її території ніколи б не було війн більше,але сьогоднішні світові реалії змушують мене бути більш скептичним до нього. Звичайно, було б добре, якщо все було так як ми хочемо, але "чомусь" так не відбувається. в мене є питання для всіх і зокрема для Нерда і Антона: ви б пішли воювати захищаючи Українську державу від будь-яких інших держав(наприклад Росії чи США, чи Німеччини, чи Білорусі, від будь-яких)?

2 Локо я Женя,з Фрунзенського) ходив якось з Атеїстом на вашу репу Фрунзебітов) десь рік тому,якщо не помиляюсь

корочше кажучи, думайте що знаєте. я знаю, що розумна людина змінює свої пріорітети і переконання. я вже, колись свої змінив. читайте філософію я задавав питання про захист Української держави, тож що ви скажите.....

ну ваще відмовились ми ще тому, що керування тими ракетами велось із москви. а ще тому, що політики в нас продажні чи слабовольні були.впринципі як і зараз а по великому рахунку, з ядерною зброєю можна було б нічого не боятися)

2Нерд ти кажеш, що я з'їхав-з чого? ти мене добре знаєш,знаєш мої переконання,пріорітети?як ти можеж таке казати... філософію я читаю, не переживай.

тю

я з роками зрозумів, що крики і всіляки скрими-в основному є примітивізмом. звичайно це лише моя думка, напевно. а те що группа на м1 крутиться-це ж добре. Рок в маси!!!

ну це каже про теЮ що розуміння року у кожного своє!!!

2 Юджин а що потвоєму повинно бути в року?

я видать не просвещенный. а шо это за нах?

поясніть мені неосвіченому що це за нах і з чим його їдять, будьласка)

Обговорення творчості гурту Radiohead! який період творчості гурту вам більше подобається? біографії учасників за версією об'єднаної ради фірм звукозапису, Radiohead визнана групою №1 2008 року! Учасники: Том Йорк (англ. Thom Yorke) — вокал, ритм-гитара, клавишные, программирование, тексты песен Джонни Гринвуд (англ. Jonny Greenwood) — соло-гитара, клавишные, губная гармошка, саксофон, оргáн, ксилофон, банджо, Волны Мартено, глокеншпиль и пр. Эд О’Брайен (англ. Ed O’Brien) — гитара, бэк-вокал, перкуссия Колин Гринвуд (англ. Colin Greenwood) — бас-гитарист, клавишные Фил Селуэй (англ. Phil Selway) — ударные, перкуссия Группа была основана в 1986 г., и её состав с того времени не менялся. Стиль Radiohead традиционно определяют как альтернативный рок, хотя на разных этапах звучание варьировалось от брит-попа до арт-рока и электронной музыки. Некоторые треки с альбомов Kid A и Amnesiac относятся к IDM, кроме того на Kid A присутствуют композиции в стиле минимал-техно, фьюжн и эмбиент, а на Amnesiac — композиции с элементами блюза и новоорлеанского джаза. Radiohead считаются одной из наиболее значительных рок-групп 90-х, по данным на конец 2007 года, альбомы Radiohead были проданы в количестве 25 миллионов копий. Журнал Rolling Stone в 2005 году поместил Radiohead на 73-е место в списке самых великих музыкантов в истории. Все альбомы начиная с The Bends и до Hail to the Thief номинировались на премию Грэмми за «Лучший альтернативный альбом» (дважды Radiohead в этой номинации победили), все альбомы получили статус золотых или платиновых в США и Великобритании и попали в составленный сайтом Music Chain список «Тысячи одного альбома, который ты просто обязан послушать!» Биография Тома Йорка Полное имя: Томас Эдвард Йорк Дата рождения: 7 октября 1968 Инструмент: Гитара, вокал, клавишные Образование: Школа Эбингдон; изучал английский и искусство в университете Экзетер. Предыдущее место работы: Играл на гитаре в техно – группе Flickernoise, работал в госпитале для душевнобольных. Ключевые слова: Творческий, сдержанный, любящий пошутить, легко поддающийся переменам настроения, гиперактивный. Любимая музыка: предыдущие влияния – Elvis Costello, Scott Walker, Japan, R.E.M., Throwing Muses, Joy Division: нынешние предпочтения – P.J. Harvey, Faust, Can, Prince Buster, DJ Shadow, Laika, The Verve, Penderecki. Любимые фильмы/Книги: “Артур”, “Женаты, с детьми”, что – нибудь с Джо Пеши и Дадли Муром, “Частота Медузы”, “Ночь на земле”, “В ожидании Годо”. Нравится : Любовь, надежда, желание, ясность. Не нравится: Ты мне скажи Влияния: Отсутствие сна. Если упомянуть о Radiohead, большинство из них ассоциирует группу с Томом Йорком. Харизматический и бесспорно талантливый лидер группы – известный персонаж в музыкальном мире, работая со многими людьми помимо группы, которую он создал ещё в школе. Том Йорк родился 7 октября 1968 года с одним закрытым глазом. В чём причина никто не знал, он перенёс пять операций и лишь шестая дала нужный результат. В школе у него была кличка “саламандра” и он даже дрался с парнем, который дал ему её, но это не помогло. В возрасте 8 лет ему купили акустическую гитару, и вскоре он записал свою первую песню “Mushroom Cloud” – Грибное облако. Способности Тома прогрессировали с годами, в колледже он вместе Колином Гринвудом – басистом будущих Radiohead – играли в панк группе TNT, затем он создал группу “On a Friday”, которая и стала затем Radiohead. Через группу Том стал гуру для многих фанов. Он подвержен смене настроения, чувствителен, гиперактивный и очень, очень творческий. Однажды он разбил свою гитару и расколошматил ударную установку Фила, за что потом просил у того прощения и пригласил его и всю его семью на чай. В противовес тому, что поёт “я хотел бы быть кем нибудь особенным”, он особенный. Когда он пришёл в Экзетер Колледж изучать искусство и английский язык, он носил длинное пальто и мягкую фетровую шляпу. В Экзетере он также играл в техно группе Flickernoise, и там же встретил свою подругу Рэйчел, которая подарила ему затем сына, Ноа. Том любит делать покупки и менять свою причёску. Он не любить машины, хотя и водит Fiat Punto. Он некоторое время работал в учреждении для людей с душевным расстройством, что возможно и находит отражение в его странных текстах песен. Больше часть песен исходит из его головы. Он хорошо играет как пианино, так и на гитаре, песни часто отражают его отношение к тем или иным вещам. “Причина по которой ты пишешь музыку или занимаешся искусством, это тот путь по которому ты можешь связать эти вещи”. Вдохновение также имеет место как и всех артистов. Музыка Radiohead меняется от его пристрастий. Голос Тома держит всё это вместе. То почему он это делает и как он это делает он объясняет просто “Я заполняю дыру”.

Radiohead зняли кліп без камер!!! http://www.youtube.com/watch?v=8nTFjVm9sTQ

а от я чесно кажучи після багаторазового прослуховування Ок комп, довго звикав до наступніх робіт. Але за за два тижні звик)) ітепер подобаються всі пісні

був в рок кафе, коли ви виступали, і мені сподобалось! шкода,що так мало пісень відіграли, але всеодно молодці а українською у вас є пісні???

либеральный демократВы либеральный демократ. Ваш пра-прадед был способен запросто снести любую коронованную голову, но с тех пор много изменилось. Эра революций кончилась. Теперь каждый гражданин имеет избрать в парламент своего депутата и влиять на принятие законов. Все в государстве идет по закону и по порядку. Каждый может купить, продать и обменять все что хочет и заработать себе на жизнь, если не нарушает законов и не навязывает силой своего мнения. Если при этом одни живут лучше, другие хуже, одним все удается, а другие в нищете, то это результат их собственного выбора. Для нас главное, чтобы все было законно и без насилия.

Я думаю править должен один человек, но его должны выбрать. а в остальном тест прав

Собсна на аве Я

слушаю Radiohead, The Beatles, SOAD, Blink 182, Marcus Miller, Yeah Yeah Yeahs и т.д. рост 183

как по мне, так классная группа.хотябы тем, что по оригинальности они опережают практически все америкосовские коллективы и их звучание не тяготеет к современному мейнстриму. такие себе-самобытные самоучки, хороший пример для нашей молодежи!

лучший- Аматори в Кийове (Ринг) 7раса (под мостом- не понравилась)